Ф.І. Тютчев, "" Листя "": аналіз вірша

Ф.І. Тютчев, "" Листя "": аналіз вірша

Поетичний твір "Листя" було створено Тютчевим у 1830 році. Воно є одним з філософсько-пейзажних віршів. Основна ідея ЙОГО полягає в тому, що все, що веде до руйнування, - жахливо, і не може бути допущено.

Образи першої строфи

Аналіз вірша Тютчева "Листя" можна почати з опису його композиції. Твір складається з чотирьох строф-восьмистіший. В основі вірша поет використовував прийом уособлення. Листя розглядається автором як живі, мислячі створіння. Весь вірш побудовано у формі великого монологу.


У докладному аналізі вірша Тютчева "Листя" учень може вказати, що побудовано воно на прийомі контрасту - радості та смутку спогадів про колишнє; статики, завмирання і руху, енергії; вмирання і відродження. У першій строфі твору описується зимовий ліс. Тут читач чує мотиви смирення, туги, які ще більше посилюються частинкою "нехай", а також стилістично зниженими лексичними одиницями ("стирчать", "порожня зелень").

В оповіді на цьому етапі відсутня динаміка. За допомогою образу соснових і ялинових голок поет змальовує образ людей, які не вміють жити яскравим, повноцінним і щасливим життям. Їм незнайомі пристрасні пориви і душевні шукання, переживання їх мізерні і бліді. І повторення слова "ввік" ще більше підкреслює незмінність їхнього світу. Ніякі нововведення не можуть увійти в їх нудне, одноманітне буття. Також ці переживання поет підсилює за допомогою прийому алітерації - використовуються шиплячі "с", "ш", "щ".

Друга строфа

Продовжимо аналіз вірша Тютчева "Листя" розбором другої строфи. У ній читач занурюється у світ, який протиставляється нудному одноманітності існування "почесної зелені". Антитеза посилюється за допомогою слова "коротко", протиставленого слову "ввік". Листя - це символ людей, які проживають своє життя яскраво, з усіма переживаннями. Тут вже автор вірша вводить епітети ("червоне літо", "легке плем 'я"). Швидкоплинність життя пристрасного листя передається в цій частині твору швидкою зміною дієслів. На початку строфи вони вживаються в теперішньому часі, а в кінці - в минулому.

Особливості третього рядка

Аналіз вірша Тютчева "Листя" знайомить читача з третьою строфою. Тут поет зображує ті зміни, які приходять у життя листя з настанням холодів. Туга і смуток передаються відсутністю епітетів, а також використанням тематичних уособлень, що позначають згасання життя. У другій частині строфи читач знаходить риторичне питання, яке ще більше посилюється за допомогою слова "даром". І тут же поет пропонує вирішення проблеми - листя може полетіти разом з південними вітрами в дали.

Завершальна частина

Аналіз вірша Ф. І. Тютчева "Листя" показує, що в четвертій, заключній строфі темп твору прискорюється. Це досягається поетом за рахунок великої кількості повторів, а також вигукових фраз. Тут Тютчев висловлює уособлення за допомогою дієслів, що стоять у повеливому нахиленні. Автор знову використовує яскраві, образні епітети ("буйні вітри", "докучливих гілок"). У цій частині вірша читач бачить, що листя більше не хоче миритися зі своїм становищем. Вони прагнуть полетіти в незвідані краї разом з теплими вітрами. І в останньому рядку вже чуються переможні інтонації, що свідчать про мрію ("ми з вами летимо"). Враження посилюється за допомогою алітерації звуку "с", який створює відчуття свисту в цих рядках.

Як закінчився життєвий шлях самого Тютчева

В аналізі вірша Тютчева "Листя" учень може згадати і про те, якою ж була кончина самого поета - чи чекала його швидка смерть, бажання якої неявно присутнє у творі? Можливо, він мріяв про швидку смерть, яка забирає людину подібно до вітру, що забирає пожовкле листя. Але життя Тютчева склалося інакше.


Вже перебуваючи в похилому віці, поет пережив два інсульти. Перший стався в грудні 1872 року. Але поет не захотів прислухатися до рекомендацій лікарів. І вже в січні відправився до друзів. Це рішення виявилося для Тютчева фатальним. Під час прогулянки з ним стався ще один інсульт. Після другого він вже не оговтався. Весь час до самої смерті він залежав від допомоги близьких людей, його організм не виконував ніяких команд.

Філософія молодого поета

Старості неможливо уникнути, як неможливо і подолати немічність. У творі поет підкреслює, що в цьому періоді життя немає нічого привабливого, в ньому відсутній сенс. Юний Тютчев ще не розумів того, що з кожним роком людина набирається мудрості, яка і живить старого багатою їжею для роздумів. У завершенні життя поет бачить лише тільки морок, і тому, з притаманним йому юнацьким максималізмом, закликає вітер якомога швидше зірвати пожовкле листя з гілок.

Внутрішній світ автора

В аналізі "Листя" Тютчева можна розповісти про те, що цей твір відкриває перед нами внутрішній світ поета, який не бажає миритися з обмеженнями старості. Ліричний герой сподівається, що його життя обірветься, подібно зірваним з гілок пожовклим листям, і що він не стане досаджувати оточуючим своїми нескінченними нотаціями і примхами.

Роздуми, на які наштовхує вірш

В аналізі вірша Тютчева "Листя" школяр може розповісти про ті роздуми філософського характеру, на які наштовхує цей твір. Можна припустити, що автор твору боявся стану, властивого засохлим гілкам. Він не хотів бути дряблим, безпорадним, костеніти в звичному колі життя. Тютчів у яскравих фарбах описує листя. І можна припустити, що поет вважає більш прийнятним для себе життя, повне свободи. Краще жовтому листу бути зірваним і віднесеним в невідомі дали, ніж томитися на замерзлій гілці. Поет порівнює жовтий лист з літньою людиною, якій, можливо, простіше піти з життя раптово, ніж влачити існування, повне обмежень.

Художні прийоми

Тепер необхідно розглянути інші особливості твору, щоб додати цілісності аналізу вірша Тютчева "Листя". У 3 класі школярам ще не задають подібну роботу. Адже в цьому віці школярі ще не мають уявлення про віршовані розміри. Твір написано двохстопним амфібрахієм. У творі використовується жіноча римівка. Ударіння припадає на передостанній склад.

Строфи розділяються на дві напівстрофи. Також твір відрізняється надзвичайно багатим поетичним синтаксисом. Тут є і риторичне питання, і вигукувальні пропозиції, і синтаксичний паралелізм, який читач знайде в третій строфі ("Пташки відспівали"..., "Квіти відцвіли"...). Також у творі зустрічається і порівняння ("Як голки їжака"). Твір нагадує, що не варто людині миритися з похмурою сірістю буднів. Необхідно всіма силами прагнути скрасити своє життя, наповнювати його добром, красою, пристрастю і емоціями.