Арахноїдальна кіста: лікування та наслідки

Арахноїдальна кіста: лікування та наслідки

Мозок людини являє собою складний механізм організму, який не до кінця розгаданий і вивчений. Багато століть вчені намагаються розгадати всі його таємниці. Іноді цей механізм може давати збій, оскільки в ньому розвиваються доброякісні або злоякісні новоутворення. Одним з доброякісних пухлин головного мозку є арахноїдальна киста. Вона являє собою тонкостінне новоутворення, яке заповнене ліквором. Оболонка кісти складається з арахноїдальної (павутинної) оболонки головного мозку. Ця патологія найчастіше діагностується випадково при обстеженні з приводу іншого захворювання.

Характеристика проблеми

Арахноїдальна кіста - новоутворення доброякісного характеру, яке локалізується між поверхнею мозку і павутинною мозковою оболонкою, воно заповнене цереброспинальною рідиною (ліквором). У місці розташування новоутворення арахноїдальна оболонка головного мозку втовщена, вона розділяється на два аркуші, між якими і накопичується ліквор. Зазвичай кіста має невеликі розміри, але в міру свого зростання може чинити тиск на кору головного мозку, що провокує прояв негативної симптоматики захворювання.

Арахноїдальна лікворна киста може мати різну локалізацію. Найчастіше пухлина розташовується в області мостомозжечкового кута, скроневих областях або над турецьким сідлом. За медичними даними, патологія спостерігається у 4% населення планети, найчастіше у представників сильної статі. Зазвичай новоутворення не виявляє ознак розвитку, воно не загрожує життю і здоров 'ю пацієнта. Необхідно розрізняти такі доброякісні новоутворення, як ретроцеребелярна і арахноїдальна киста головного мозку. У першому випадку пухлина формується всередині мозку, тоді як друга розвивається на його поверхні.

У медицині виділяють вроджену і набуту форму патології. У першому випадку новоутворення починає формуватися у внутрішньоутробному періоді. Придбана патологія розвивається в результаті інфекційних захворювань головного мозку, ЧМТ, хірургічних маніпуляцій і так далі.

Як і ретроцеребелярна, арахноїдальна кіста є доброякісною освітою, яка не завжди потребує оперативного втручання. Це новоутворення не дає метастазів і не трансформується в ракову пухлину.

Різновиди патології

За морфологічними ознаками прийнято виділяти прості кісти, що складаються з клітин павутинної оболонки (вони наділені здатністю виробляти ліквор), і складні кісти, до складу яких входять і інші структури. У практичній неврології не беруть до уваги даний різновид новоутворень, медики враховують тільки етіологічну класифікацію патології.

За клінічною течією арахноїдальна кіста мозку може бути прогресуючою, що характеризується наростанням симптоматики через збільшення свого розміру, і завмерлою, яка не росте і має прихований перебіг. У медицині важливим моментом виступає визначення виду кісти згідно з цією класифікацією, оскільки від цього залежить терапія патології.

За місцем розташування виділяють новоутворення в теменній зоні голови та арахноїдальну кисту скроневої області. Також такі кісти можуть розвиватися в поперековому відділі хребта і в спинномозковому каналі.


Причини появи захворювання

Первинна, або вроджена, кіста виникає внаслідок розладу формування субарахноїдального простору або павутинної оболонки в результаті неправильного внутрішньоутробного розвитку на початковому терміні вагітності жінки. Павутинна оболонка при цьому заповнюється прозорою рідиною, що має такий же склад, як і спинномозкова рідина. До негативних факторів, які сприяють зародженню даної патології, відносять вплив на плід внутрішньоутробних інфекцій, інтоксикація організму вагітної жінки, наявність у неї шкідливих звичок, радіоактивне опромінення, перегрів.

Вторинна, або придбана, арахноїдальна кіста мозку розвивається внаслідок ускладнення після перенесеного раніше запалення головного мозку, ЧМТ, крововиливу в субарахноїдальний простір, хірургічного втручання на головному мозку, а також при хворобі Марфана і агенезії, порушенні мозкового кровообігу. Якщо на розвиток кісти впливають якісь захворювання, то вона складатиметься з рубцевої тканини.

Зріст кісти

Новоутворення в головному мозку можуть зростати з наступних причин:

  1. Збільшення тиску ліквора всередині кісти.
  2. Запалення мозкових оболонок у результаті впливу інфекцій або арахноїдиту.
  3. Струс мозку у людини, у якої кіста сформувалася раніше.

Якщо розміри новоутворення збільшуються, це означає, що на головний мозок продовжують впливати провокуючі фактори, які необхідно усунути.

Симптоми та ознаки патології

Арахноїдальна кіста розміри може мати різні, тому і симптоматика захворювання може проявлятися по-різному. Зазвичай захворювання виявляється при обстеженні, пов 'язаному з іншими проблемами зі здоров' ям. Іноді новоутворення проявляє неприємні і небезпечні симптоми, тому в даному випадку вимагає терапії. Зазвичай це відбувається при судинному, інфекційному або травматичному ураженні головного мозку.

Оскільки найчастіше зустрічається арахноїдальна киста лівої або правої скроневої частки, то вона може спровокувати появу нудоти, безпричинної блювоти, запаморочення. У важкому випадку можливий розвиток атаксії і парезів, розлади психіки, судоріг, галюцинацій.

Якщо новоутворення сформувалося біля стовбура мозку, воно провокує появу міжхребцевих гриж, порушення діяльності деяких органів. У деяких випадках захворювання викликає вторинну гідроцефалію, при цьому небезпека даної патології криється в можливому розриві кісти.


При накопиченні всередині новоутворення великої кількості ліквора воно починає рости, з 'являється внутрішньочерепний тиск, невралгія, характер течії якої залежатиме від місця розташування кісти. З ростом новоутворення можуть з 'являтися нові ознаки патології. Нерідко у людини спостерігається тиск на очні яблука, порушення слуху і зору, поява мушок перед очима, оніміння кінцівок, дизартрія. У деяких випадках кіста арахноїдальна, області ураження якої великі, призводить до втрати свідомості і розвитку судомного синдрому. Яскравий прояв невралгічної симптоматики вказує на активний ріст новоутворення, яке здавлює головний мозок. При розриві кісти настає смертельний результат. У разі відсутності лікування розвиваються незворотні дегенеративні процеси в тканинах головного мозку. Але яскрава симптоматика патології спостерігається тільки в 20% випадків.

Діагностичні заходи

Оскільки в більшості випадків арахноїдальна кіста не проявляє ознак, постановка діагнозу здійснюється при використанні лабораторних та інструментальних методів діагностики. Точне місце розташування і розмір новоутворення допомагає встановити МРТ і КТ. Далі лікарю необхідно з 'ясувати причини розвитку захворювання. Для цього він призначає:

  1. Лабораторні аналізи крові на її згортання і рівень холестерину.
  2. Допплерометрію судин шиї та голови.
  3. Дослідження серцевої і судинної систем.
  4. Моніторинг АД.
  5. Електроенцефалографія.
  6. Реоенцефалографія.
  7. Тести на наявність нейроінфекцій і аутоімунних захворювань.

Диференційна діагностика

Лікар диференціює патологію з такими захворюваннями, як субдуральна гігрома, епідермоїдна кіста, хронічна субдуральна кровотеча, гемангіобластома, астроцитома, абсцесс, енцефаліт, інсульт, а також непухлинними кистами і нейроцистицеркозом, метастаставом

Після проведення комплексного обстеження лікар оцінює всі результати, виявляє можливі причини хвороби і розробляє схему лікування.

Терапія захворювання

Якщо арахноїдальна кіста має невеликі розміри і не проявляє жодних ознак, терапія не проводиться. У цьому випадку за пацієнтом ведеться спостереження, щорічне проходження МРТ.


Коли киста великого розміру, вона проявляє симптоми, провокує розвиток судоріг і крововиливів, тоді лікар пропонує хірургічне втручання. Операції призначають у разі швидкого зростання кісти, зростання внутрішньочерепного тиску, високого ризику розриву новоутворення, прояву негативних ознак патології, які заважають пацієнту жити.

У сучасній медицині часто для цієї мети використовують ендоскопічний метод, при якому проводять проколювання новоутворення і викачування з нього ліквора. При наявності протипоказань до даної операції можливе використання шунтування або мікронейрохірургічного оперативного втручання, в ході якого арахноїдальна киста головного мозку видаляється.

Медикаменти

Після цього лікар призначає антиоксиданти, які сприяють розвитку стійкості мозкових клітин до внутрішньочерепного тиску, ноотропні препарати для насичення клітин мозку киснем.

Для нормалізації внутрішньочерепного тиску лікарі зазвичай виписують терапію по кілька курсів на рік препаратом "Діакарб". Також можуть бути призначені лікарські рослини, які сприяють зниженню тиску, наприклад, сальник, фіалка, чорна бузина або польовий хвіч.

Прогноз

Арахноїдальна киста при правильному і своєчасному лікуванні має сприятливі прогнози. При вторинному новоутворенні в разі відсутності лікування відбувається значне погіршення стану пацієнта, у нього можуть розвинутися ускладнення, які будуть пов 'язані з розладом психічних функцій, появою гідроцефалії і навіть летального результату. Іноді можуть сформуватися нові кісти, розростання яких стане причиною мозкового крововиливу. Регулярні обстеження за допомогою МРТ дають можливість лікарям відстежувати прояв захворювання і робити припущення про можливий розвиток ускладнень, що допомагає уникати непотрібних хірургічних втручань.


Профілактика

Оскільки вроджена патологія починає формуватися ще у внутрішньоутробному періоді, методом профілактики в даному випадку виступає турбота про здоровий перебіг вагітності, виключення згубних звичок і впливу токсинів, радіації та канцерогенів. Основним профілактичним методом в даному випадку виступає попередження розвитку гіпоксії плоду.

Вторинна патологія піддається профілактиці, оскільки причиною її появи служить первинне захворювання. Для попередження формування новоутворень у головному мозку необхідно стежити за кров 'яним тиском, рівнем холестерину в крові, своєчасно лікувати інфекційні та аутоімунні захворювання, дотримуватися рекомендації та призначення медиків після струсу мозку, проведення хірургічних маніпуляцій.

Підсумки

Арахноїдальна кіста може протікати по-різному. Найчастіше вона не виявляє симптомів і ознак, тому не вимагає спеціального лікування. Головну небезпеку становить прогресуюча новоутворення, вона при пізньому діагностуванні може стати причиною інвалідності людини через неврологічний дефіцит і навіть призвести до летального результату. Як ускладнення після проведення операції з видалення кісти можлива поява рецидиву.

Важливо при діагностуванні даного захворювання регулярно проходити обстеження за допомогою МРТ з метою контролювання за зростанням кісти. Це дасть можливість своєчасно зреагувати на прогресування патології та усунути її.