Лікувально-охоронний режим в ЛПУ: опис, елементи та визначення

Лікувально-охоронний режим в ЛПУ: опис, елементи та визначення

У нашій країні для медичного обслуговування громадян існує розвинена система медичних установ. Вони бувають 3-х видів:

  • стаціонарні;
  • амбулаторні;
  • санаторні.

У санітарних закладах першого типу (лікарні, госпіталі) надають невідкладну лікарську допомогу, а також проводять обстеження та терапію в ситуаціях, коли певні аналізи та процедури неможливо здійснити вдома через відсутність апаратури або необхідність постійного спостереження за пацієнтом. У даній статті буде детально розглянута проблема такого типу закладів.

Актуальність лікувально-охоронного режиму ЛПУ

До 80-х років 20-го століття в СРСР було створено безліч таких організацій. Вони були забезпечені інноваційними медичними приладами, задовольняли стандарти того часу. Регулярно проводився ремонт інтер 'єру лікарень, прибирання території, робота над професійною етикою лікарів і медичних сестер. Також багато уваги приділялося створенню приємної, охайної та спокійної обстановки в ЛПУ, особливо в дитячих відділеннях.

Але останнім часом робота медперсоналу перестала влаштовувати громадян нашої країни і не відповідає їхнім вимогам. Значним недоліком лікарської допомоги є недоброзичливе ставлення фахівців до пацієнтів. Це не тільки підриває репутацію ЛПУ, але і завдає психологічні травми хворим, уповільнює їх відновлення після операцій, травм, лікування.

З метою встановлення єдиних санітарно-гігієнічних норм у всіх лікарнях, а також для формування сприятливого клімату в цих закладах була прийнята система лікувально-охоронного режиму.

Мета нововведення

Основне завдання даної системи - організувати максимальний спокій і безпеку пацієнтів в умовах стаціонару, скоротити неприємні емоції, викликані хірургічними втручаннями, болючими процедурами, неможливістю весь час бути з родичами і багатьма іншими факторами. Наказ про лікувально-охоронний режим ЛПУ містить докладний опис обов 'язків медпрацівників, необхідні правила. Основа заходів, про які йдеться - наукові роботи І. П. Павлова. Система передбачає створення комфортної і максимально безпечної обстановки для хворих, які перебувають у стаціонарі.

Лікувально-охоронний режим в ЛПУ - набір превентивних і терапевтичних заходів з метою відновлення пацієнтів та їх швидкого одужання. Для ефективного лікування персоналу потрібно дотримуватися розкладу процедур і заходів лікарні, санітарні норми, встановлювати сприятливі відносини з хворими.

Створення безпечного лікарняного середовища

Одна з важливих складових лікувально-охоронного режиму в ЛПУ - формування в медичному закладі таких умов, за яких можлива результативна робота персоналу та найбільш якісне лікування хворих. Оптимальною вважається обстановка, що в найбільш повній мірі забезпечує пацієнту і медичному працівнику умови зручності та безпеки, які дозволяють ефективно задовольняти всі життєво необхідні потреби.


Кожен стаціонар має чітко сформовану структуру.

У будь-якій лікарні передбачено надання невідкладної лікарської допомоги, обстеження та виявлення патологій, їх лікування та відновлювальні заходи для пацієнтів.

У стаціонарі обов 'язково присутні кабінети для персоналу (лікарів і медсестер), а також приміщення для проведення аналізів і досліджень, буфет, санітарні вузли, кімнати для білизни тощо.

Отже, як ми бачимо, лікарня - складний механізм, і необхідна система для його ефективного функціонування. Лікувально-охоронний режим відділення передбачає дотримання порядку в приміщенні, забезпечення адекватного розкладу дня пацієнтів, повноцінного відпочинку; зменшення шкідливих психологічних впливів зовнішнього середовища ЛПУ.

Потенційні ризики пацієнтів лікувальних закладів та їх подолання

Будь-яка людина, яка перебуває в лікарні, схильна до певної небезпеки. До можливих ризиків середовища ЛПУ відносять:

1. Небезпека інфекції (зараження пацієнтів від інших хворих або інфікування через уколи).

2. Небезпека інтоксикації (ліки, засоби дезінфекції, несвіжа їжа).


3. Небезпека травм (від впливів вогню, УФ-променів).

Лікувально-охоронний режим - це сукупність заходів, встановлених для мінімізації і, по можливості, усунення подібних ризиків.

Обов 'язковою умовою як для хворих, так і медпрацівників є дотримання правил гігієни. Медсестрі потрібно підтримувати тіло пацієнтів в порядку, вчасно забезпечувати їх чистим одягом, ковдрами і простирадлами. Персоналу також важливо утримувати себе в порядку (стежити за чистотою уніформи, вчасно мити руки), регулярно проводити вологе прибирання приміщення лікарні, кварцування кабінетів і палат, заходи боротьби з гризунами і комахами-шкідниками.

Основні елементи лікувально-охоронного режиму ЛПУ

Дотримання перерахованих вище правил працівниками лікарень має велике значення для пацієнтів. Ці норми можна в цілому звести до забезпечення відпочинку і спокійної обстановки, своєчасного харчування та проведення медичних заходів та обстежень, тактовного поводження лікарів з хворими.

Елементи лікувально-охоронного режиму ЛПУ:


  • дотримання розпорядку дня, своєчасне проведення процедур;
  • підтримання оптимальної температури, освітлення;
  • створення фізичної та емоційної безпеки пацієнтів;
  • уважність персоналу до пацієнтів при обході;
  • зменшення або (по можливості) усунення факторів ризику, пов 'язаних з перебуванням у лікарняному середовищі.

Фізична безпека

Для швидкого одужання пацієнта необхідно створити комфортні умови і мінімізувати можливі небезпеки.

Якщо слідувати лікувально-охоронному режиму в ЛПУ, це можна зробити наступними способами:

  1. Стежити за якістю їжі, яку подають пацієнтам, регулярністю їхнього харчування.
  2. Здійснювати для хворих прогулянки в комфортній, спеціально відведеній для цього місцевості поруч з медустановою.
  3. Підтримувати контакт з родичами (інформувати про стан пацієнтів, лікування, розповідати про правила лікарняного режиму).

Для ефективної роботи лікарні всім медпрацівникам потрібно чітко дотримуватися приписаного розпорядку дня, акуратно і своєчасно доглядати за хворими. З особливою обережністю і уважністю слід ставитися до дітей, літніх людей, а також тих, кому показаний постільний режим, так як у цій категорії пацієнтів можуть виникнути ускладнення внаслідок відсутності рухової активності.

Психологічний комфорт

Поняття лікувально-охоронного режиму та його елементи обов 'язково включають в себе цю складову. Сприятливий і спокійний стан пацієнта допомагає впоратися з наслідками хвороби, операції або травми, запобігти ускладненню або рецидиву.

Позитивний настрій дозволяє хворому краще пристосуватися до обстановки і перебування в ЛПУ. Для цього медичний персонал повинен слідувати певним принципам:


  1. На початку хвороби організувати при необхідності, пацієнту постільний режим, захищати його від негативних впливів навколишнього середовища.
  2. При наявності позитивної динаміки в його стані важливо забезпечити можливість з користю проводити час (читати, вишивати, дивитися передачі, слухати музику). Неприпустимо, щоб пацієнти бачили брудну уніформу медперсоналу, кров, тощо. Важливо стежити, щоб у палатах не перебувало занадто багато людей, хворі не шуміли, вчасно лягали спати.

На початковому етапі терапії пацієнтам потрібно розповісти про існуючий у лікарні розпорядок дня, обмеження, пояснити призначення і сенс всього цього.

Не нашкодь!

Поведінка персоналу, як і його дії, важлива для ефективного лікування хворих. Атмосфера ЛПУ повинна бути доброзичливою, розмовляти з пацієнтами необхідно спокійним, привітним тоном, толерантно ставитися до їх побоювань або незручності.

Лікарям слід погоджено приймати рішення про методи терапії для кожного хворого, а також інформувати його самого і рідних про майбутнє лікування. Обов 'язковий контакт пацієнта з близькими, це створить сприятливий емоційний стан і психологічну підтримку. Також важливу роль відіграє інтер 'єр лікарні, його потрібно облаштувати максимально комфортно. Медперсоналу не слід спілкуватися один з одним на підвищених тонах, носити взуття на підборах або шпильках, створювати шум в коридорі.

Головний принцип, який зобов 'язаний пам' ятати будь-який працівник ЛПУ: "Не нашкодь!". Всі дії, як і манера спілкування лікарів і медсестер один з одним, хворими та їх родичами, повинні бути спрямовані лише на користь, на поліпшення стану і, зрештою, на одужання пацієнтів.