Договір про нерозповсюдження ядерної зброї

Договір повинен був перешкодити ймовірному виникненню збройних конфліктів.

5 березня 1970 року набув чинності Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Не всі держави погодилися підписати цей акт. Ізраїль, Індія і Пакистан відмовилися стати учасниками договору, а КНДР, яка спочатку погодилася з його умовами, згодом відкликала свій підпис.

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї

Держави, що укладають цей Договір, нижче іменовані «Учасниками Договору»,

враховуючи спустошливі наслідки, які мала б для всього Людства ядерна війна, і що випливає з цього необхідність докласти всіх зусиль для запобігання небезпеці виникнення такої війни і вжити заходів для забезпечення безпеки народів,

вважаючи, що поширення ядерної зброї серйозно збільшило б небезпеку ядерної війни,

відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, що закликають до укладення угоди Про запобігання більш широкого розповсюдження ядерної зброї,

зобов'язуючись співпрацювати з метою сприяння застосуванню гарантій Міжнародного агентства, але атомної енергії щодо мирної ядерної діяльності,

висловлюючи свою підтримку зусиллям з дослідження, удосконалення та іншим зусиллям, спрямованим на сприяння застосуванню в рамках системи гарантій Міжнародного агентства з атомної енергії принципу ефективних гарантій щодо руху вихідних і спеціальних матеріалів, що розщеплюються, за допомогою використання приладів та інших технічних способів у певних ключових місцях,

підтверджуючи той принцип, що блага мирного застосування ядерної технології, включаючи будь-які технологічні побічні продукти, які можуть бути отримані державами, що володіють ядерною зброєю, від розвитку ядерних вибухових пристроїв, повинні бути доступні для мирних цілей всім державам - учасницям Договору, які володіють, так і не володіють ядерною зброєю,

будучи переконаними, що в здійснення цього принципу всі учасники цього Договору мають право брати участь у можливо найповнішому обміні науковою інформацією для подальшого розвитку застосування атомної енергії в мирних цілях і вносити в цей розвиток свій внесок окремо або у співробітництві з іншими державами,

заявляючи про свій намір по можливості швидше досягти припинення гонки ядерних озброєнь і вжити ефективних заходів у напрямку ядерного роззброєння,

настійно закликаючи до співпраці всіх держав у досягненні цієї мети.

нагадуючи про рішучість, виражену учасниками Договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою 1963 р. в його преамбулі, прагнути досягти назавжди припинення всіх випробувальних вибухів ядерної зброї і продовжувати переговори з цією метою,

прагнучи сприяти пом'якшенню міжнародної напруженості та зміцненню довіри між державами, з тим щоб сприяти досягненню припинення виробництва ядерної зброї, знищенню всіх існуючих її запасів і виключенню ядерної зброї і засобів її доставки з національних арсеналів відповідно до договору про загальне і повне роззброєння під суворим і ефективним міжнародним контролем,

нагадуючи, що, а відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй держави повинні утримуватися в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй, і що слід сприяти встановленню і підтримці міжнародного миру і безпеки з найменшим відволіканням світових людських сил і економічних ресурсів для справи озброєння,

погодилися про нижченаведене:

Стаття I

Кожна з держав - учасниць цього Договору, що володіють ядерною зброєю, зобов'язується не передавати кому б то не була ядерна зброя або інші ядерні вибухові пристрої, а також контроль над такою зброєю або вибуховими пристроями ні прямо, ні побічно; так само як і жодним чином не допомагати, не заохочувати і не спонукати будь-яку державу, що не володіє ядерною зброєю, до виробництва або до придбання якимось іншим способом ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв, а також контролю над такою зброєю або вибуховими пристроями.

Стаття II

Кожна з держав-учасниць цього Договору, які не володіють ядерною зброєю, зобов'язується не приймати передачі від кого б то не було ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв, а також контролю над такою зброєю або вибуховими пристроями ні прямо, ні побічно; не виробляти і не купувати якимось іншим способом ядерну зброю або інші ядерні вибухові пристрої, так само як і не домагатися і не приймати будь-якої допомоги у виробництві ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв.

Стаття III

1. Кожна з держав - учасниць Договору, які не володіють ядерною зброєю, зобов'язується прийняти гарантії, як вони викладені в угоді, про яку будуть вестися переговори і яка буде укладена з Міжнародним агентством з атомної енергії, а відповідно до Статуту Міжнародного агентства з атомної енергії та системи гарантій Агентства, виключно з метою перевірки виконання його зобов'язань, прийнятих відповідно до цього Договору, з тим щоб не допустити перемикання ядерної енергії з мирного застосування на ядерну зброю або інші ядерні вибухові пристрої. Процедури гарантій, що вимагаються цією статтею, здійснюються щодо вихідного або спеціального розщеплюваного матеріалу, незалежно від того, чи виробляється він, обробляється або використовується в будь-якій основній ядерній установці або знаходиться за межами будь-якої такої установки. Гарантії, необхідні справжньою статтею, застосовуються до всього вихідного або спеціального розщеплюваного матеріалу у всій мирній ядерній діяльності в межах території такої держави, під його юрисдикцією або здійснюваної під його контролем де б то не було.

2. Кожна з держав - учасниць Договору зобов'язується не надавати: а) вихідного або спеціального розщеплюваного матеріалу або б) обладнання або матеріалу, спеціально призначеного або підготовленого для обробки, використання або виробництва спеціального розщеплюваного матеріалу, будь-якій державі, що не володіє ядерною зброєю, для мирних цілей, якщо на цей вихідний або спеціальний розщеплюваний матеріал не поширюються гарантії, необхідні справжньою статтею,

3. Гарантії, які вимагаються цією статтею, здійснюються таким чином, щоб відповідати статті IV цього Договору та уникати створення перешкод для економічного і технологічного розвитку Учасників Договору або міжнародного співробітництва в галузі мирної ядерної діяльності, включаючи міжнародний обмін ядерним матеріалом і обладнанням для обробки, використання і виробництва ядерного матеріалу, а мирних цілях відповідно до положень цієї статті і принципу застосування гарантій, викладеним у преамбулі Договору.

4. Держави - учасники Договору, які не володіють ядерною зброєю, укладають угоди з Міжнародним агентством з атомної енергії з метою виконання вимог цієї статті або в індивідуальному порядку, або спільно з іншими державами відповідно до Статуту Міжнародного агентства з атомної енергії. Переговори про такі угоди починаються протягом 180 днів з часу початкового набрання чинності цим Договором. Для держав, які здали на зберігання свої ратифікаційні грамоти або документи про Приєднання після закінчення періоду в 180 днів, переговори про такі угоди починаються не пізніше дати такої здачі. Такі угоди набувають чинності не пізніше вісімнадцяти місяців з дня початку переговорів.

Стаття IV

1. Ніяке положення цього Договору не слід тлумачити як таке, що зачіпає невід'ємне право всіх Учасників Договору розвивати дослідження, виробництво і використання ядерної енергії в мирних цілях без дискримінації і відповідно до статей I і I цього Договору.

2. Всі Учасники Договору зобов'язуються сприяти можливо самому повному обміну обладнанням, матеріалами, науковою та технічною інформацією про використання ядерної енергії в мирних цілях і мають право брати участь у такому обміні. Учасники Договору, які в змозі робити це, також співпрацюють у справі сприяння, окремо або спільно з іншими державами або міжнародними організаціями, подальшому розвитку застосування ядерної енергії в мирних цілях, особливо на територіях держав-учасниць Договору, що не володіють ядерною зброєю, з належним урахуванням потреб районів світу, що розвиваються.

Стаття V

Кожен з Учасників цього Договору зобов "язується вжити відповідних заходів з метою забезпечення того, щоб відповідно до цього Договору, під відповідним міжнародним наглядом і за допомогою відповідних міжнародних процедур потенційні бпага від будь-якого мирного застосування ядерних вибухів були доступні державам-учасницям цього Договору, не володіє зброєю, на недискримінаційній основі, і щоб вартість використовуваних зривних пристроїв для таких Учасників Договору була такою низькою, як тільки це можливо, і не включала витрати з їх дослідження та удосконалення. Держави-учасники цього Договору, які не володіють ядерною зброєю, будуть в змозі отримувати такі блага відповідно до спеціальної міжнародної угоди або угод через відповідний міжнародний орган, в якому належним чином представлені держави, що не володіють ядерною зброєю. Переговори з цього питання почнуться так скоро, як це можливо, після набуття чинності цього Договору. Держави-учасники цього Договору, які не володіють ядерною зброєю, які побажають цього, можуть також отримувати такі блага відповідно до двосторонніх угод.

Стаття VI

Кожен учасник цього Договору зобов'язується в дусі доброї волі вести переговори про ефективні заходи щодо припинення гонки ядерних озброєнь в найближчому майбутньому і ядерного роззброєння, а також про договір про загальне і повне роззброєння під суворим і ефективним міжнародним контролем.

Стаття VII

Ніяке положення цього Договору не зачіпає право будь-якої групи держав укладати регіональні договори з метою забезпечення повної відсутності ядерної зброї на їх відповідних територіях.

Стаття VIII

1. Будь-який Учасник цього Договору може запропонувати поправки до цього Договору. Текст будь-якої запропонованої поправки представляється урядам-депозитаріям, які розсилають його всім учасникам Договору. Потім, якщо цього вимагатиме одна третина або більше Учасників Договору, уряди-депозитарії скликають конференцію, на яку вони запрошують всіх Учасників Договору для розгляду такої поправки.

2. Будь-яка поправка до цього Договору повинна бути затверджена більшістю голосів всіх Учасників Договору, включаючи голоси всіх держав-учасників. володіють ядерною зброєю, і всіх інших Учасників Договору, які є членами Ради керуючих Міжнародного агентства з атомної енергії на дату розсилки такої поправки. Поправка набирає чинності для кожного Учасника Договору, що здає свою грамоту про ратифікацію поправки, після здачі на зберігання таких ратифікаційних грамот більшістю всіх Учасників Договору, включаючи ратифікаційні грамоти всіх держав - учасниць цього Договору, що володіють ядерною зброєю, і всіх інших Учасників Договору, які є членами Ради керуючих Міжнародного агентства з атомної енергії на дату розсилки цієї поправки. Згодом вона набирає чинності для будь-якого іншого Учасника Договору після здачі ним на зберігання своєї грамоти про ратифікацію поправки,

3. Через п'ять років після набуття чинності цього Договору в Женеві (Швейцарія) скликається конференція Учасників Договору для розгляду того, як діє цей Договір, щоб мати впевненість у тому. що цілі, викладені в преамбулі, і положення Договору здійснюються. Через кожні наступні п'ять років більшість Учасників Договору може, шляхом подання пропозиції з цією метою урядам-депозитаріям, домогтися скликання подальших конференцій з тією ж метою розгляду того, як діє Договір.

Стаття IX

1. Цей Договір відкритий для підписання його всіма державами. Будь-яка держава, яка'не підпише Договір до набрання ним чинності відповідно до пункту 3 цієї статті, може приєднатися до нього в будь-який час,

2. Цей Договір підлягає ратифікації державами, які підписали його. Ратифікаційні грамоти і документи про приєднання здаються на зберігання урядам Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії та Сполучених Штатів Америки, які справжнім призначаються в якості урядів-депозитаріїв.

3. Цей Договір набирає чинності після його ратифікації державами, уряди яких призначені в якості депозитаріїв Договору, і 40 іншими, хто підписав цей Договір державами і здачі ними на зберігання ратифікаційних грамот. Для ланцюгів цього Договору державою, що володіє ядерною зброєю, є держава, яка виробила і підірвала ядерну зброю або інший ядерний вибуховий пристрій до 1 січня 1967 року.

4. Для держав, ратифікаційні грамоти або документи про приєднання яких будуть здані на зберігання після набрання чинності цим Договором, він набирає чинності в день здачі на зберігання їх ратифікаційних грамот або документів про приєднання.

5. Уряди-депозитарії негайно повідомляють всі, хто підписав і приєднався до цього Договору держави про дату кожного підписання, дату здачі на зберігання кожної ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, дату набрання чинності цим Договором, дату отримання будь-яких вимог про скликання конференції, а також про інші повідомлення.

6. Цей Договір має бути зареєстрований урядами-депозитаріями відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

• Попередня
• Наступна