Зміст
- Історія
- Архітектура
- Стінопис
- Практична інформація
Історія
Церква в ім'я святих Кирила і Афанасія будувалася після сходження на київський престол в 1139 році чернігівського князя Всеволода Ольговича на околиці міста - в сільці Дорогожичі, поруч з яким знаходився перетин численних доріг, звідки в тому числі по переправі через Почайну починалася дорога на Чернігів. Це був головний собор Кирилівського монастиря, мабуть, покликаного стати сімейною усипальницею Ольговичів - так само, як усипальницею Мономашичів служив заміський Видубицький монастир, а Ізяславичів - Михайлівський Золотоверхий монастир.
Кирилівська церква стала сімейною усипальницею чернігівських князів Ольговичів. У 1179 році тут була похована дружина Всеволода Ольговича - Марія Мстиславівна, дочка Мстислава Великого.
У 1194 році в Кирилівській церкві був похований київський князь Святослав Всеволодович - герой «Слова о полку Ігоревім».
Архітектура
У давнину храм являв собою хрестовокупольну, одноглаву типово візантійську сакральну споруду, орієнтовану із заходу на схід. З трьома нефами, і закомарним перекриттям, аркатурними поясками, смугами поребрика, двох- і триступеневими амбразурами порталів. Застосовано хрестові склепіння. Підлога з поливної кераміки, вціліли значні фрагменти стародавнього фрескового живопису. Товщина стін, споруджених у техніці рівношарової кладки, доходить до 2х метрів.
Нартекс відкрито в основне приміщення, відокремлюючись від нього широкою аркою. У товщі північної стіни нартексу знаходиться підйом на хори. У південній апсиді в товщі стіни знаходиться хід, який закінчувався на висоті 4х метрів отвором арочної форми.
Після розпаду Київської Русі храм неодноразово ремонтувався і перебудовувався. Чотири бічні куполи були добудовані в XVII столітті гетьманом Самойловичем, Костянтином Острозьким. Після пожежі 1734 року храм був реконструйований у стилі українського бароко під керівництвом відомого київського архітектора Григоровича-Барського. Перебудови переважно торкнулися склепіння, бічні куполи, був прибудований фронтон над входом, оформлені ліпним декором вікна і портали.
Під наглядом Григоровича-Барського в 1748 - 1760 роках біля церкви були збудовані кам'яні монастирські будівлі. З них збереглася частина огорожі з кутовою башточкою, а дзвіницю було знесено за радянських часів.
У 1950-х роках при проведенні земляних робіт під храмом виявлено підземний хід, що веде до численних печерних поховань. Але через 10 років вхід у печери був завалений камінням і залитий бетоном. Ці вимушені заходи вжито після того, як одна зі стін Кирилівської церкви дала наскрізну тріщину. Результатом робіт зі зміцнення фундаменту стала фактична консервація підземелій.
Стінопис
У XII столітті стіни храму були вкриті фресками (збереглися 800 м.кв. - п'ята частина від колись існуючих). У XVII столітті тимчасові пошкодження стінопису оновили в техніці темпери. Розпис цього часу представлено портретом ігумена Інокентія Монастирського на пілоні південного нефа.
У XVIII столітті за указом Катерини Другої Кирилівський Свято-Троїцький монастир було скасовано. На території монастирських приміщень була створена лікарня, а стіни церкви зсередини повністю обштукатурені і забілені.
У 60х роках XIX століття під час ремонтних робіт під штукатуркою була виявлена стародавня фреска. А вже в 1880 - 1884 роках під керівництвом мистецтвознавця А. В. Прахова в храмі починалися роботи з розчищення старовинних фресок, а загублені фрагменти стародавнього стінопису були оновлені в техніці олійного живопису. До проведення реставраційних робіт професор Прахов залучив близько 30 учнів та викладачів Київської малювальної школи Миколу Мурашка, серед яких нині класики українського живопису: Іван Іжакевич, Іван Селезньов, Сергій Костенко, Микола Пимоненко та ін., а також 10 студентів Імператорської Академії мистецтв, серед яких був і нікому тоді невідомий Михайло Врубель. Врубель працював у Києві з травня по листопад 1884 року. Врубель написав образи «Архангел Гавриїл» зі сцени Благовіщення, «В'їзд Христа в Єрусалим», «Зійдя Святого Духа» (на хорах), «Ангели з лабарами», напівфігури Христа, голів пророків Мойсея і Соломона.
Також для мармурового іконостаса храму Врубелем були написані ікони «Святий Афанасій», «Богоматерій з немовлям», «Ісус Христос» і «Святий Кирило». Образи художник написав під час своєї поїздки до Італії, в 1884 - 1885 рр. Ікони написані маслом на цинкових пластинах.
Практична інформація
Адреса: вул. Олени Теліги, 12
Время роботи: з 10:00 до 17:30, у четвер до 16:30, вихідний - п'ят
Як дістатися до Кирилівської церкви: найближча ст. метро - Петрівка. Далі їхати на тролейбусі або автобусі в напрямку вулиць Фрунзе та Олени Теліги