Історія
Перші згадки про острів Джарилгач з'являються у Гомера, а потім у Плінія. У ті часи острів був також безлюдним і не представляв ніякого інтересу у греків-колоністів, а пізніше і у римлян. Візантійці також згадують острів у своїх записах, пов'язуючи його з кочовими племенами Південного Причорномор'я. Нинішня назва острова з'являється в період Золотої Орди, а потім у період Кримського ханства. У період Російської імперії на острові був побудований маяк і розміщений невеликий морський гарнізон. У роки Другої світової війни острів Джарилгач фактично не мав стратегічного значення, проте за нього в 1944 році йшли кровопролитні бої, про що свідчать кілька поховань червоноармійців і солдатів Вермахту. У 1990 році після проголошення Незалежності України острів Джарилгач увійшов до її територіального складу, а в 2009 році на його території і в прилеглій акваторії був організований Джарилгацький національний природний парк.
На острів Джарилгач прибувають в основному туристи, яких прийнято називати «дикунами», проте останнім часом сюди прибуває досить багато і організованих груп, які чергують пляжний відпочинок з трекінг-турами по острову.
Туристам
Дістатися до острова Джарилгач можна лише морським шляхом зі Скадовська, звідки регулярно до острова курсує пасажирський катер. На острові функціонує невелика пристань, здатна приймати невеликі судна, катери і яхти, яких останнім часом стало досить багато.
Природно, на острові Джарилгач немає ні готелів, ні готелів, тому всі туристи, які прибувають сюди, розміщуються в наметах або на своїх яхтах.