Демонстративна поведінка в умовах сучасної реальності не тільки не засуджується суспільством, але і є мірилом соціального успіху. Поки одні люди одягаються зовсім зазвичай, поводяться досить скромно і намагаються зайвий раз не привертати до себе увагу оточуючих, інші індивіди роблять все можливе і неможливе, щоб опинитися в центрі загальної уваги і продемонструвати іншим людям свою індивідуальність, автентичність і унікальність.
Не виходить за рамки пристойності демонстративна поведінка - явище цілком звичайне. Завдяки такій поведінці, яка, якщо вірити фахівцям, властиво більшості жінок і володіють харизматичним типом особистості лідерам, можна легко і просто вирішити безліч життєвих проблем і завдань.
Якщо ж людина, не рахуючись з бажаннями і потребами оточуючих людей, робить нерозумні, алогічні або дурні вчинки для того щоб ці самі люди звернули на неї свою увагу, то назвати таку демонстративну поведінку нормою ніяк не можна. Дуже часто деструктивна демонстративна поведінка стає причиною того що людина, для якої «весь світ - театр, а люди в ньому - актори», розчаровується не тільки в суспільстві, але і в самому собі! Такий вид, намагаючись відшукати сенс життя і привернути до себе увагу інших, починає порушувати соціальні норми і з часом може перетворитися на цинічного і скривдженого на весь світ нігіліста.
Що таке демонстративна поведінка? Якого типу особистості властива демонстративна поведінка? Як демонстративна поведінка виявляється у дітей і підлітків? У цій статті розгляньмо ці та деякі інші важливі питання, які стосуються демонстративної поведінки та її впливу на наше повсякденне життя.
Демонстративна поведінка: що це таке? Демонстративна поведінка - це поведінка, що характеризується виразними вчинками і діями Севастополя з метою привернути до себе увагу інших людей до його персони, незважаючи на бажання, цілі і потреби оточуючих.
Поки демонструє демонстративну поведінку людина вважається з бажаннями і потребами інших людей, її поведінка не виходить за рамки норми. Коли ж такий вид, намагаючись привернути увагу до своєї персони, починає забувати про те, що у оточуючих його людей є власні бажання і потреби, його поведінка виходить за рамки пристойності і стає неадекватною.
У широкому сенсі демонстративну поведінку можна розглядати як важливий симптом низки певних розладів психічного характеру. Так, людина, яка страждає на депресію, далеко не завжди усвідомлюючи власні дії, буде демонструвати оточуючим свою байдужість до всього світу, безцільність існування, відсутність сенсу життя тощо. Людина, яка страждає ж манією величі, буде відкрито демонструвати іншим людям свою перевагу перед ними, високу цінність власних бажань, цілей, ідей тощо.
Хоча демонстративна поведінка і є симптомом тих чи інших психічних розладів, але далеко не завжди вона пов'язана тільки з цими розладами. Манька Облігація, одна з другорядних героїнь культового серіалу «Місце зустрічі змінити не можна», хоч і веде себе зухвало і демонстративно, але така її поведінка не є симптомом якогось психічного розладу. Поведінка дівчини - результат її неправильного виховання на зразках та ідеалах соціальних низів.
Герострат же, який жив у Стародавній Греції, на відміну від Маньки Облігації, виховувався правильно, але настільки захотів прославитися, що взяв і підпалив священний храм Артеміди. Чоловік, здійснюючи такий жахливий і підкреслено демонстративний вчинок, на несвідомому рівні прагнув до того, щоб люди дізналися про його існування і віддали належне його неабиякій і унікальній особистості.
Тип особистості і неадекватна демонстративна поведінка
Якого типу особистості властива неадекватна демонстративна поведінка? Багато фахівців стверджують, що демонстративна і зухвала поведінка характерна істероїдному типу особистості. Такі люди свято вірять у свою унікальність, автентичність і неповторність. Вони, демонструючи оточуючим не тільки позитивні, але і негативні якості, милуються власною неповторністю і бажають, щоб інші люди кожну секунду думали тільки про них і захоплювалися тільки ними.
Щоб привернути увагу оточуючих, істероїди використовують зовсім різні засоби. Дехто купує гарний і дорогий брендовий одяг, роздає всім підряд вичурні візитні картки і вчиться «стріляти очима». Інші ж фарбують волосся в усі кольори веселки, роблять татуювання, проколюють брови, засмагають топлес, ставлять повз провокаційні питання («Чи не знайдеться у вас зайвого презерватива?», «Коли у вас останній раз був секс?» і т. д.). Будь-який досконалий істероїдом вчинок розглядається ним же не крізь призму змісту, а лише як чергова можливість привернути до себе увагу інших людей.
Істероїд намагається постійно справляти враження на людей для того щоб потім насолодитися своїми власними враженнями від того, як саме люди відреагували на його чергову дію або вчинок. Людину, якій властива демонстративна поведінка, можна порівняти з актором на авансцені. Всіх людей у залі він розглядає тільки як глядачів. Якщо ж глядачів поблизу немає, то істероїд стає не тільки актором, а й власним глядачем. Він, проявляючи емоційну живість, навмисний артистизм, схильність до фантазерства, удавання та брехливості, намагається якнайшвидше відшукати хоч парочку глядачів, яким можна було б продемонструвати свою неабиякість та унікальність. Дуже часто істероїди намагаються прикрасити самих себе, щоб підвестися в очах оточуючих їх людей.
Для істероїду зовсім не має значення той факт, які саме люди його оточують в той чи інший момент. Чим більше людей він вразить своєю демонстративною поведінкою, тим більше у нього з'явиться приводів для впивання власною величчю.
Хоча люди з неадекватною демонстративною поведінкою і хочуть, щоб оточуючі думали про них добре, а не погано, але вони не прагнуть здійснювати тільки хороші і приємні вчинки. Для істероїдів дуже важливо, щоб їхні вчинки (і хороші, і погані) привернули увагу інших людей. Вони можуть попросити домочадців відповісти на адресований їм важливий дзвінок, а потім в самий невідповідний момент крикнути практично в трубку: «скажи цьому, хто дзвонить, що мене немає вдома!».
Істероїда можна по праву назвати дуже цілеспрямованою і активною людиною. Його мета - увага оточуючих, яку істероїду доводиться постійно привертати і завойовувати. Щоб зробити це, дуже часто істероїд наодинці з самим собою репетирує мову, вчить напам'ять вірші, відмовляє собі в маленьких задоволеннях і економить на їжі, щоб придбати чергову брендову сукню або костюм тощо.
Дитяча демонстративна поведінка
<unk> Поведінка є важливим індикатором і складовим елементом правильного та адекватного розвитку дитини. Як тільки в правильному формуванні малюка виникає якесь порушення (занижена або завищена самооцінка, проблеми з батьками або вчителями, відсутність самоконтролю і т. д.), це відразу ж відображається на його поведінці.
У тих дітей, які ростуть, виховуються і навчаються в сім'ях, де батьки не приділяють їм уваги і не виявляють належної любові і турботи, дуже часто виникають проблеми в розвитку. Дефіцит емоцій і уваги з боку батьків часто стає причиною демонстрації дитиною демонстративної і зухвалої поведінки. За допомогою демонстративної поведінки малюк намагається привернути до себе увагу мами і тата.
Демонстративна поведінка властива і тим дітям, які мають примхливий характер, відчувають потребу в самоствердженні і самореалізації, протестують проти якихось нововведень, пережили ту чи іншу емоційну травму (розлучення батьків, смерть бабусі або дідуся, поява молодшого братика або сестрички тощо).
<unk> Дуже часто демонстративно і зухвало починають себе вести ті діти, які виховуються в авторитарних сім'ях, де мама і тато спілкуються з дітьми і звертають на них увагу тільки тоді, коли вони погано поводяться і здійснюють деструктивні вчинки і дії.
До п'яти-шести років у малюків виникає гостра необхідність у визнанні і повазі їх власної особистості. Саме в цьому віці хлопчики і дівчатка починають розуміти, що інші люди можуть про них щось подумати. Між дітьми, які вже вміють порівнювати себе зі своїми ж однолітками, виникає конкуренція. Неувага ж і закиди з боку не тільки дорослих, але й інших дітей, викликають у малюка почуття образи.
Якщо дитина не вміє реально і адекватно оцінювати себе і своїх однолітків, а її думка про самого себе не буде збігатися з думкою інших дітей про неї, то у малюка може виникнути бажання довести оточуючим свою перевагу і свою правоту.
У охочих довести свою правоту оточуючим людям дітей часто виникає і потреба в підвищеній увазі до їх персони. Чому? Справа в тому, що у віці п'яти-шести років головною для дитини стає потреба в позитивній оцінці з боку оточуючих її людей. Чим вища і позитивніша оцінка, тим краще задовольняється дитяча гіпертрофована потреба в самоствердженні.
"Такі діти будь-якими доступними їм методами намагаються привернути увагу до своєї особистості. Хоча вони і беруть активну участь у спілкуванні з дорослими людьми і однолітками, але особистість співрозмовника їх абсолютно не цікавить. Будь-яка людина, яка вступає в діалог з такою дитиною, є всього лише платформою для демонстрації тих чи інших якостей малюка.
Дитині з демонстративною поведінкою хочеться, щоб навколишні люди не просто звертали на неї увагу, а по-справжньому їм захоплювалися! Якщо малюк не отримує потрібного йому ресурсу від інших людей, то він стає дратівливим і агресивним. Така дитина буде робити все можливе, щоб принизити і знецінити іншу людину. Часто діти з демонстративною поведінкою вживають порівняльні форми («краще і гірше», «швидше і повільніше», «красивіше і негарніше» тощо) на свою ж користь.
Схильні до демонстративної поведінки малюки часто піддають критиці дії і вчинки інших людей, при будь-якому зручному випадку нагадують людям про колись зроблені помилки. Такі діти часто втручаються в дії інших дітей, перебивають їх і не дають їм проявити себе. Діти з демонстративною поведінкою роблять позитивні вчинки або поводяться добре тільки заради схвалення інших людей.
Гра - один з найефективніших і найдієвіших способів коригування демонстративної поведінки дитини. За допомогою гри дорослому необхідно створити такі спеціальні умови, які будуть максимально спрямовані на прояв демонстративності малюка.
Підліткова демонстративна поведінка
- Підлітковий вік по праву можна назвати одним з найважчих і найскладніших періодів особистісного розвитку. Підлітки з демонстративною поведінкою схильні до безмежного і часто виходить за рамки пристойності егоцентризму і колосальної потреби до залучення підвищеної уваги до їх персони.
- Для багатьох підлітків не має значення той факт, чи буде ця увага привернута їх позитивними або негативними вчинками. Важливо, щоб оточуючі відчували до них хоч якісь емоції (співчуття, здивування, ненависть, захоплення, презирство, обурення в. т.д.), так як байдужість і байдужість інших людей - найстрашніше, що може статися в житті демонструє демонстративну і зухвалу поведінку підлітка.
- Чому підлітки стають схильними до демонстративної поведінки? Одні намагаються привернути до себе увагу вічно зайнятих батьків або байдужих однолітків, інші хочуть виділитися з сірого натовпу і відчути себе яскравою, унікальною і неповторною особистістю, треті ж протестують проти насильства в неблагополучних сім'ях. Причинами демонстративної поведінки у підлітків можуть бути й індивідуальні особливості підліткової психіки або ж гостра потреба в повазі, турботі і любові.
- Демонстративна поведінка підлітків реалізується в декількох напрямках. Перший напрямок - це дії і вчинки, за допомогою яких підліток намагається отримати від інших якомога більше поваги, схвалення і захоплення. Він буде старанно вчитися або займатися спортом. Якщо ж у підлітка виникнуть якісь труднощі, то він буде звинувачувати не себе, а ті чи інші зовнішні фактори.
- Другий напрямок - це бажання викликати у оточуючих людей співчуття або почуття співчуття до власної персони. Схильні до демонстративної поведінки підлітки використовують різні методи з цією метою: розповідають людям про свої нещастя і невдачі, влаштовують скандали, закочують істерики, непритомніють тощо. Учителям і одноліткам такі діти будуть скаржитися на батьків, а батькам - на вчителів і однолітків.
- Третій напрямок - це використання деструктивних реакцій інших людей для привернення підвищеної уваги до себе. У таких підлітків спостерігається схильність до хамства, паясництва, грубості, бравування, грубих порушень дисципліни, втечі з дому, суїцидальних нахилів тощо. Стосовно інших представників соціуму такі підлітки займають оборонну позицію.