А якщо і не скаже - що ж, мати є мати, і від неї ніколи не сховається стан дочки.
Кожна людина при слові «перша любов» починає посміхатися трохи ширше, ніж зазвичай, і вимовляє нарозпів: «Так-а-а...» Мовляв, була така справа колись. У 18 років людина згадає про свою першу любов, яка була в школі, в 25 років - про ту, яка трапилася в 20 років (адже все, що було раніше, - так, дитячі пустощі). Отже, з часом перша любов стає дедалі пізнішою і пізнішою. Правда, хтось раніше, а хтось пізніше, але в підсумку кожен зупиниться на якійсь одній людині, до якої відчував сильні почуття. Він і залишиться міфічною першою любов'ю, а всі ті почуття, які вихором проносилися в той час в голові, будуть фоном цієї любові.
Звичайно, всі батьки ставляться до першої любові з усмішкою і розумінням. Зрештою, це ж одна з ознак дорослішання, чи не так? А кожному хочеться, щоб дитина якомога швидше подорослішала. Ні, звичайно, це і сумно, і безповоротно, але ж це все-таки щастя. «Ех, якби ти весь час залишався маленьким!» - періодично зітхають всі батьки. І що? Кожна людина, наприклад, мріє знову повернутися або в школу, або навіть в дитячий візок, але якщо у неї з'явиться така можливість, навряд чи вона проміняє на це доросле, повне фарб життя. Тому якщо дитина починає серйозно ставитися до слова «любов» - значить, процес дорослішання запущений, і її вже не зупинити. І вже не за горами той день, коли батьки знову залишаться тільки вдвох - чи не про це вони мріяли під час тих рідкісних хвилин, коли син або дочка були на заняттях, і вони могли провести час наодинці один з одним? Звичайно, все це сумно і викликає сльози. Але це добрі сльози, які ще нікому не заважали жити!
Однак кожен батько, тим не менш, хвилюється, як би ця сама перша любов не призвела до чого-небудь «етакого». Звичайно, все подальше життя дитини залежатиме від того, наскільки серйозно вона ставиться не тільки до цього почуття, а й до свого майбутнього. Батьки, природно, переживають, чи не втратить чадо голову, адже це в підсумку може відбитися і на здоров'ї, і на навчанні, і на кар'єрі. Мало кому з батьків доведеться до смаку завчасно перейти в розряд бабусь-дідусів і посадити собі на шию і онука, який раптово з'явився другої дитини, та ще й потім переживати щодо стану здоров'я «невчасно закоханих». До того ж, перша любов рідко буває тривалою, зате, найчастіше, вона неймовірно сильна. Тому розрив відносин або безвідповідальна любов можуть сильно позначитися і на настрої дитини, і на її поведінці в найближчому майбутньому. У такому стані легко наробити багато бід і тим самим зіпсувати життя і собі, і іншим. Загалом, сльози щастя цілком можуть перейти в розряд справжніх трагічних ридань.
Що ж можна порадити батькам? Звичайно, бути для дітей не батьками, але друзями. Тільки в такому випадку дитина прийде зі своїми почуттями до них, а не до приятелів із сусіднього двору. Він повинен бути впевнений, що на кухні мама і тато вислухають і зрозуміють його, а не висміють і відправлять робити уроки. Він повинен розуміти, що саме там він отримає найцінніші поради, за якими зовсім не потрібно йти в сусідній під'їзд. І тоді переживання першої любові пройдуть гладко як для дітей, так і для їхніх батьків.