Шопоголізм: коли пристрасть до покупок стає залежністю

Шопоголізм: коли пристрасть до покупок стає залежністю

Визнання: «Я шопоголік» навряд чи когось стривожить і вже тим більше не стане приводом звернутися до лікаря, хоча часто за ним може ховатися серйозний психічний розлад. Розбираємося, коли пристрасть до покупок перетворюється на залежність, як розпізнати аддикцію і боротися з нею.

Хвороба або звичка

Хоча про шопоголізм активно заговорили в 21 столітті, його ознаки були помічені набагато раніше. Німецький психіатр Еміль Крепелін і його швейцарський колега Ейген Блейлер досліджували цю психологічну особливість ще наприкінці 19 століття. Саме вони запропонували медичний термін «оніоманія».

Минуло понад століття, а лікарі не поспішають визнавати шопоголізм порушенням здоров'я. Тим не менш, це явище обговорюють на психіатричних конференціях, вивчають і в цілому все йде до того, що оніоманію визнають розладом. Наприклад, британська група психіатричних установ охорони здоров'я The Priory додала залежність від покупок до свого списку виліковних станів.

Згідно з дослідженням, яке було опубліковано в 2015 році в американському журналі товариства з вивчення залежностей, стверджує, що один з 20 осіб, які живуть у розвинених країнах, може проявляти компульсивну поведінку при покупці.

Проблема з визнанням оніоманії психічним розладом у тому, що це соціально прийнятна форма залежності, на відміну від наркоманії або алкоголізму. У нашому суспільстві шопоголізм розцінюють швидше як кумедну жіночу звичку, ніж як серйозну психічну проблему. Ця тема часто комедійно обігрується в масовій культурі, що в цілому служить сигналом, що переживати тут нема про що.

Тим часом наслідки оніоманії можуть бути не менш руйнівними, ніж від інших аддикцій: почуття необхідності знову і знову купувати призводить до боргів, проблем у відносинах з сім'єю і друзями та емоційного виснаження жертви шопоголізму.

Як розпізнати шопоголіка

Імпульсивний шопінг відрізняється від компульсивного. У першому випадку нас підштовхують до купівлі нав'язливі агресивні тригери: красивий мерчендайзинг, вигідні акції та знижки. При компульсивному шопінгу бажання купити щось народжується зсередини. Тому, якщо ти не втрималася і зробила незаплановане придбання, піддавшись привабливій маркетинговій пропозиції на кшталт «два за ціною одного» - це ще не залежність.
Коли ми думаємо про купівлю чогось нового, в організмі підскакує рівень гормону задоволення - дофаміну. Однак, у деяких людей виявляється порушеним баланс між цим станом і самоконтролем.

За словами менеджера програми по боротьбі з залежностями в одній з британських лікарень Памели Робертс, будь-яка залежність - це спосіб впоратися з емоціями. Наприклад, якщо ти перевантажена роботою, то можеш відчути, що заслуговуєш задоволення. Покладаючись на покупку, як на найвірніше джерело позитивних емоцій, ти перетвориш бажання «чимось себе порадувати» на постійну реакцію психіки на стрес.


Є кілька способів розпізнати шопоголізм, як аддикцію, а не просто улюблене проведення часу. Сама річ для оніомана не має значення, він прив'язаний до процесу купівлі, а не до предметів. Тому у такої людини вдома можуть знаходитися нероздруковані товари, одяг з етикетками, яку жодного разу не наділи, кілька предметів однакового призначення.

Ще один тривожний сигнал - коли людина більшу частину часу проводить на сайтах інтернет-магазинів, роздивляючись товари. Спроба приховувати від близьких свої придбання і фінансовий стан - теж одна з рис шопоголізму. Крім того, оніоман може робити раптові невмотивовані подарунки друзям і знайомим, тим самим позбавляючись від накуплених в приступі залежності речей.

Як лікувати шопоголізм

Психолог доктор Кетрін Янссон-Бойд каже, що поки не існує чіткої схеми лікування оніоманії, тому що немає чіткого визначення цього захворювання і загальновизнаних діагностичних критеріїв.

Зазвичай для пацієнтів з шопоголізмом використовують ті ж методи, що і при боротьбі з іншими аддикціями - когнітивно-поведінкова або діалектична поведінкова терапії; препарати з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну. Щоб зрозуміти, що працює найкраще, необхідні додаткові дослідження.

За словами Янссон-Бойд не так багато людей, які страждають нав'язливою купівельною поведінкою, звертаються за психологічною допомогою. Можливо, причина в тому, що це частіше сприймається, як фінансова проблема, а не психічна.

Для боротьби з аддикцією лікар спочатку рекомендує визначити свої тригери, спробувати згадати, через що з'явилося нав'язливе бажання купувати. Тоді людина зможе відстежувати цей стан і виробляти іншу реакцію на тригери.

Серед інших способів впоратися з залежністю: відмовитися від банківських і кредитних карток і використовувати тільки готівку (щоб простіше було відстежувати витрати) і нагадувати собі, що покупка принесе коротку радість, яка не буде тривати довго і не вирішить жодних проблем.


Крім того, важливо, щоб суспільство перестало ставитися до шопоголізму, як до жіночої причуди, а визнало його серйозним розладом. Це буде стимулювати вчених продовжувати дослідження, а жертв оніоманії - звертатися за допомогою.