1. Господь дієслівець у Євангелії: Будите убо милосерди, якоже и Отец ваш небесный милосерд есть, Иже солнце Свое сияет на злыя и благия и дождит на праведныя и на неправедныя (см.: Лку. 6, 36; Мф. 5, 45).
Заповідь ця, по-перше, означає, що людина повинна бути співчутливою до ближніх щодо подавання милостині, не розрізняючи гідних від негідних. А по-друге, вимагає від нас і поблажливості до ближніх, і прощення їм всяких недоліків, образ і досаджень.
2. Святий апостол Петро пише: Яко чада послуху не перетворюючись першими невідання вашого похотіння; але по святому і самі святи в усьому житті будіть; зане писано є: святи будіть, яко Аз свят есмь (1 Пет. 1, 14–16).
Ця заповідь означає, що людина повинна зберігати ціломудру і чистоту тілесну і душевну не тільки відносно блудної пристрасті, але і щодо інших пристрастей; тому що і заздрість, і ненависть, і злопам'ятство також становлять нечистоту душі.
3. Сказано в Євангелії від Матвія: Будіть убо ви вчинені, яко ж Отець ваш небесний досконалий є (Мф. 5, 48).
Досконалість християнська, за словом святого Ісака Сіріна, полягає в глибині смирення. Фарисей, як сам про себе свідчить, не був схильний до жодного пороку; але за те, що вознісся, засудив і знищив митаря, не тільки втратив все, але й відкинутий був Богом. З цієї причини Господь каже: коли створіть всю повелену вам, дієсліве, яко рабі неключими єсми: яко еко же должни бехом сотворить, сотворихом (Лк. 17, 10).
Як би хто-небудь з християн не був твердий і точний у виконанні християнських своїх обов'язків, це виконання його і духовне роблення, за словом святих отців, може уподібнюватися тільки малій купелі або самомалому озерцю; заповіді ж Божі подібні до великого моря, як і святий пророк Давид каже: заповідь Твоя широка зело (див.: Псе. 118, 96).
Перед нею-то широтою мимоволі змирялися і великі святі, називаючи себе землею і попелом і вважаючи себе гірше всякої тварі. Або, як висловився мудрий з апостолів, святий Павло, задня убо забуваючи, в передня ж простягався, зі старанністю гоню до почесті вишняго звання Божого про Христа Ісуса. Ялиці досконалі, це та мудрствуїмо (Фоп. 3, 13–15).
* * *
Хвороби і неприємні випадки посилаються нам на користь нашої душевної, і насамперед до смирення нашого, і до того, що б вели життя своє обачніше і розважливіше. В останню бутність твою в нашій обителі була ти в якомусь дивному настрої і в незадоволеному якомусь розташуванні, невідомо на кого. За простим словом, ти ніби шукала когось винного. Я не наважився тебе допитувати про це, а надав це всеблагому Промислу Божому, щоб Сам Господь зрозумів нас на корисне. Ось Господь і розуміє нас, посилаючи нам хвороби, які несподівано нас осягають, а з іншого боку, і неприємні випадки через таких осіб, які нам і раніше досаджували. Тому змиримося під міцну руку Божу, просячи помилування від Господа і визволення від майбутніх скорботи.
9 вересня 1876 року
* * *
Чадце духовне! Пишеш, що у тебе в даний час панують в душі три почуття. Перше почуття - посилення бажання доброго правдиво християнського життя і любові до Бога і часте потяг до внутрішньої молитви, внаслідок чого, звичайно, є любов і бажання внутрішнього богопосвяченого життя; зовнішнє ж тобі ще недоступне за різними душевними перешкодами. Перебуваючи в такому становищі, тримайся суворіше і точніше євангельського вчення, як я писав тобі про це в минулому листі. До сказаного раніше додаю тепер псаломські слова, від Духа Святаго виречені через пророка Давида: Покладайся на Господа, і твори благостиню, і насели землю, і впасешся в багатстві нею. Насолодься Господеві, і дасть ти прохання серця твого. Відкритий до Господа шлях твій, і покладай на Нього: і Тієї сотворить, і виведе яко світло правду твою, і долю твою яко полудні. Повинися Господеві, і благай Його. Псаломські слова насели землю, і впасешся в багатстві нею (Пс. 36, 3-7) відносно тебе можуть означати, що ти надбанням своїм допомогла оселитися присутнім там сестрам, де ти живеш. Повинися Господеві, і благай його означає: усіляко намагайся жити за євангельськими заповідями Божими і часто молися і благай Господа, щоб Він допоміг тобі в цьому. Насолодися Господеві означає: не знаходь ні в чому іншого потіхи, як в законі Господньому і доброзичливості Господу. Не вотще сказано в Писанні: Світ багатий на люблячий закон Твій, і несть їм спокуси (Пс. 118, 165). Головні ж і найважливіші заповіді закону євангельського три: не судіть і не судять вам; не засуджуйте, та не засуджені будете; відпущайте і відпустяться вам (Лк. 6, 37). Якщо перш за все будемо триматися сповнення цих заповідей, то зручно буде виконувати нам і інші заповіді. Про інші твої два почуття тлумачити тепер немає часу.
ПРО N... своєю пишеш, що їй чимало зашкодило життя в Г. Я їй вже про це писав; але вона тоді відперлася; не знаю, як тепер вона - усвідомлює це чи не усвідомлює? Втім, сподіваємося, що сильний Господь створити з нею з волі Своєї святої. Якщо самі не змиряємося, то Господь мимоволі нас змиряє. У Господа Бога коштів-то багато. Рано і скоро почала міркувати, тоді як насамперед потрібне підкорення і підкорення. За неслухняність і непослух Адам з Євою вигнані з раю. Це всім нам повинно пам'ятати і не забувати. У псалмах сказано: Та рекут визволені Господом (Пс. 106, 2). А ми ще й не починали духовної справи як слід, а тлумачити про все дерзаєм, виправдовуючи себе якоюсь прямотою; тоді як і про птахів говориться, що прямо і не оглянувшись літають тільки одні ворони; інші ж птахи тримають себе обережно і обачно.
Мудрі і досвідчено духовні зрекли, що міркування вище всього, а розсудливе мовчання найкраще, а смирення найміцніше; послух же, за словом Лествичника, така чеснота, без якої ніхто із заплетених пристрастями не побачить Господа.
27 січня 1879 року
Преподобний Амбросій Оптинський
Примудряйся і змиряйся: Збірка листів