2.Тщеславие ко всему льнет: марнославлюся, коли пощуся, але коли дозволяю піст, щоб приховати від людей своє утримання, знову марнославлюся, вважаючи себе мудрим; перемагаюся марнославством, одягнувшись у хороші одягу; але і в худі одягаючись, також марнославлюся; стану говорити, перемагаюся марнославством, замовкну, знову їм же переможений буваю. Як не кинь цей тризуб, все він стане верх вістрям.
3.Тщеславна людина є ідолослужитель. Він думає, що шанує Бога, але справді догоджає не Богові, а людям.
4.Всякий человек, который любит себя выказывать, тщеславен. Піст марнославного залишається без нагороди, і молитва його безплідна; бо він те й інше робить для похвали людської.
5.Тщеславний подвижник сам собі робить подвійну образу, тому що тіло своє виснажує, а нагороди не отримує.
6. Держподь часто приховує від очей наших ті чесноти, які ми придбали; а людина хвалить нас, або краще сказати, що лестить нам, похвалою відверзає нам очі, а як скоро відверзлися вони, багатство чесноти зникає (з очей з'їдається буває).
7.Льстець є слуга бісів, керівник гордості, винищувач умиління, губитель чеснот, відводитель від справжнього шляху. «Блажащі вас лестять ви, і стопи ніг ваших обурюють», каже Пророк (Іс.3:12).
8.Видал я плачущих, которые, будучи похвалены, за похвалу воспылали гневом, и, как то случается в торговле, променяли одну страсть на другую.
9.Когда ближний, или и друг, укорит тебя в отсутствии или присутствии твоем, тогда покажи любовь, - похвали его.
10.Велика справа - відкинути від душі похвалу людську, але більше - відвернути від себе похвалу бісівську.
11.Не той показує смиренномудрість, хто охоче сам себе (бо хто стерпить поношення від себе самого?); але той, хто, будучи вкорінений іншою людиною, не зменшує до нього любові.
12.Когда бес тщеславия видит, что подвижник приобрел, хотя малое, умирение сердца, тотчас побуждает его идти в мир, говоря: «іди на порятунок загиблих душ».
13.Тщеславие спонукає легковажних, при сторонніх, одягатися в смирення, і в вчинках своїх, в особі і голосі, показувати благоговіння; за трапезою воно змушує помітно утримуватися; на псалмопінні - ледачих робить ревними і безголосих доброгласними.
14.Тщеславие предпочитаемых делает гордыми, и в презираемых посевает памятозлобие.
15.Тщеславие весьма удобно прививается к естественным дарованиям, и чрез них нередко низвергает в пагубу несчастных рабов своих.
16.Однажды видел я, как бес тщеславия прогнал брата своего беса ярости. Один брат розсердився на іншого; але прийшли меряни, і він раптом вірш, перепродавши себе марнославству; бо не міг зараз працювати обом сім панам.
17.Кто зробився рабом марнославства, той веде подвійне життя; одну за зовнішністю, а іншу - за образом думок і почуттів, одну наодинці з собою, а іншу - на людях.
18.Предвкусив небесну славу, природно зневажає всяку земну славу; і я подивився б, якби хто, не смачивши першою, абсолютно зневажав останню.
19.Видел я, как иные начинали духовное делание по тщеславию; але потім, змінивши намір у справі, поганий початок увінчали похвальним кінцем.
20.Кто підноситься природними даруваннями, як то: дотепністю, зрозумілістю, мистецтвом у читанні та вимові, швидкістю розуму, та іншими подібними здібностями, без зусиль нами одержуваними, той ніколи не отримає вище природних благ; бо «невірний в малому» і «багато в чому невірний буде» за своїм марнославством (Лк.16:10).
21.Кто просить у Бога дарів за праці, той на небезпечній підставі затверджується; а хто, навпаки, дивиться на себе, як на всегдашнього боржника перед Богом, той понад сподівання свого, раптом побачить себе збагаченим небесним багатством.
22.Не слухай віячка цього, коли він навчає тебе оголошувати свої чесноти на користь тих, хто чує; «яка бо користь людині, якщо вона» весь мир буде користувати, «душу ж свою відщетить» (Мф.16:26)? Ні що не приносить стільки користі ближнім, як смиренний і непритворний норов, і таке ж слово. Таким чином ми і інших будемо спонукувати, щоб вони не возносилися; а що інше може бути корисніше цього?
23.Похвали височіють і надмівають душу; коли ж душа вознесеться, тоді объліт її гордість, зводить до небес і зводить до безодень.
24.Скверне марнославство навчає нас приймати образ чесноти, якої немає у нас, приводячи до зволікання нас слова Спасителя: «Так хай просвітиться світло вашій перед людині, яко хай бачать добра справи ваша» (Мф.5:16).
25.Не приховуй сорому свого з тою думкою, щоб не подавати ближньому приводу до спотикання; хоча може бути і не в усякому разі корисно буде вживати цей пластир, але дивлячись за особливими властивостями гріхів.
26.Когда хвалители наши, или, лучше сказать, льстецы, начнут хвалить нас, тогда поспешим вспомнить множество грехов наших (и суд Божий, не сходный с человеческим), - и увидим, что мы недостойны того, что говорят или делают в честь нам.
27.Прості серцем не дуже схильні до отруєння сією отрутою; бо марнославство є погублення простоти і удаване проживання.
28.Часто трапляється, що черв'як, досягши повного віку, отримує крила і злітає на висоту; так і марнославство, посилившись, народжує гордість, всіх злий начальницю і завершительку.
29.Начало к истреблению тщеславия есть хранение уст и любление бесчадия, средина - отсечение всех мысленных приражений тщеславия; а кінець (якщо тільки є кінець у безодні) - без збентеження при інших робити те, що служить до безчестя.
30.Утаюй благородство свое, и не величайся своею знатностью, чтоб не быть тебе по словам в одном, а по делам в другом устроении.
31.Видел я неискусного ученика, который в присутствии некоторых людей, хвалился добродетелями своего учителя, и, думая присвоить себе славу, от чужой пшеницы, приобрел вместо того одно бесчестие, когда все сказали ему: «як же добре дерево справило безплідну гілку».
32.Тщеславие любить урочисто з'являтися на сідалищі багатослов'я; мовчання ж вуст скасовує марнославство.
33.Покоряющиеся бесу тщеславия подвергаются безвременным движениям похоти, когда они, освободившись временно от блудных помыслов, начинают много о себе думать. Повсталі за це блудні рухи призводять його до узрання тщеславства, що криється в глибині їхнього серця, і навчають інше не приписувати чистоті серця власному ретельству і зусиллю, дотримуючись свідчення Апостола: «що імаші, єгоже неси приял» (1Кор.4:7), туні, або безпосередньо від Бога, або допомогою інших і за допомогою їхньої молитви.
34.Мовчання і безмовність - вороги марнославства; але якщо ти знаходишся в гуртожитку, то перенось безчестя.
35.Если крайнее тщеславие есть, когда человек, не видя при себе никого, кто бы его хвалил, и наедине обнаруживает тщеславные поступки, то признак совершенного нетщеславия есть, чтоб и в присутствии других не окрадываться тщеславной мыслью.