У цьому плані особливу увагу було приділено характеру зрушень у діяльності - її поліпшенню або погіршенню. Так з'явилася підстава для виділення двох видів станів: напруги, що надає позитивний, мобілізуючий ефект на діяльність, і напруженості, яка характеризується зниженням стійкості психічних і рухових функцій аж до дезінтеграції діяльності. Так, П.Б. Зільберман вважає, що стан напруженості «має розглядатися як перешкода і ні в якому разі не може змішуватися зі станом напруги, неминуче супутнім будь-якої складної діяльності, тим більше такої, яка виконується на рівні, близькому до межі даного індивідуума». Тобто термін «напруга» в цьому значенні не містить вказівки на психологічні особливості цього стану і використовується фактично традиційно - для позначення діяльністю стану організму (у фізіології та медицині під «напругою» розуміють стан підвищеного функціонування організму та особистості, напругу сил).
Іншої термінології дотримується Т.А. Немчин, яким на підставі суб'єктивних проявів випробовуваних, дослідження за допомогою опитувальника, збору анамнестичних даних, медичного обстеження та спостереження були виділені три різновиди стану нервово-психічної напруги залежно від інтенсивності його вираження: слабке, помірне (відповідне «напруженню») і надмірне (відповідне «напруженості»).
Ступінь напруги може бути названа напругою лише умовно, так як, по суті, при цьому ознак напруги або не спостерігається зовсім, або їх прояви настільки незначні, що випробовувані не схильні вважати свій стан нервово-психічним напруженням. В даному випадку у випробовуваних як би не відбувається «включення» в екстремальну ситуацію, вона не розцінюється ними як складна, що вимагає мобілізації зусиль на її подолання і досягнення поставленої мети. При такому положенні відсутні не тільки мотиви для досягнення мети, а й мотиви до діяльності. Обстежувані не відчувають необхідності в успішному подоланні труднощів, якими характеризується ситуація об'єктивно, їх не цікавить результат діяльності і не турбують можливі наслідки. Випробовувані не відзначають будь-яких явищ соматичного або психічного дискомфорту або, навпаки, комфорту і не розцінюють ситуацію, в якій вони опинилися, як екстремальну. У зв'язку з подібним ставленням до обставин, до умов діяльності, до завдань, які повинні вирішувати випробовувані, вони не виявляють помітних ознак реагування на ситуацію і тому при об'єктивних дослідженнях і суб'єктивних звітах про свій стан і відчуття у них не виявляється істотних змін, що дають право розцінювати їх стан як стан напруги. В результаті при дослідженні випробовуваних характеристики їх стану не відрізняються від звичайних, повсякденних характеристик як соматичних систем, так і психічної сфери.
2. Загальними характеристиками 2 ступеня нервово-психічної напруги виступають мобілізація психічної діяльності, підвищення активності соматичного функціонування і почуття загального підйому морально-психічних, душевних і фізичних сил. Якщо при цьому і спостерігаються окремі неприємні відчуття з боку соматичних органів і систем, то вони ніби маскуються, затуляються загальною позитивною забарвленням, позитивним емоційним фоном, піднесеним настроєм, активним прагненням подолати труднощі і домогтися високих результатів при досягненні мети. Таким чином, при помірно вираженому нервово-психічному напруженні не тільки чітко проявляються мотивація до досягнення мети, прагнення до енергійних дій, але і відчувається задоволення від самої діяльності. У випробовуваних не виникає суперечності між ставленням до бажаної мети і ставленням до нерідко нелегкої праці на шляху до її досягнення і тому ефективність і продуктивність їх діяльності виявляються високими.
При помірно вираженому психічному напруженні в психічній діяльності спостерігаються суттєві позитивні зрушення:
· зростає ефективність основних властивостей уваги: збільшується його обсяг, увага стає більш стійким, посилюється здатність до концентрації на виконуваному завданні, знижується відволіканість. Підвищення продуктивності функцій уваги пов'язано ще й з деяким зменшенням перемиканості уваги, що забезпечує зосередженість нагороду на вирішенні головних завдань, що стоять перед ним в даній екстремальній ситуації;
· змінюється функція пам'яті, хоча модифікація мнемічної функції при напрузі не має такого виразного і цілісного позитивного характеру, як функція уваги. Якщо обсяг короткочасного запам'ятовування збільшується, то здатність нагороди до довготривалого вербального збереження або практично залишається колишньою, або виявляє тенденцію до зниження, що більше проявляється в старшому віці;
· збільшується продуктивність логічного мислення. Природно вважати, що підвищення продуктивності логічного мислення як однієї з найважливіших психічних функцій належить пов'язувати з активізацією інших, розглянутих вище, психічних процесів. Можна сказати, що при напрузі 2 ступеня спостерігається підвищення ефективності когнітивної діяльності в цілому, незважаючи на неоднонаправленість міжфункціональних характеристик окремих видів когнітивних процесів.
· підвищується продуктивності, збільшується точність рухів, зменшується кількість помилок.
Таким чином, помірний ступінь нервово-психічної напруги характеризується практично всеосяжним підвищенням якості та ефективності психічної діяльності і представляє таку форму психічного стану нагороди, при якій з усією повнотою розкриваються здібності людини до досягнення мети, до виконання тієї чи іншої роботи.
При 2 ступені НПН спостерігаються зміни в динамічних характеристиках нервової системи, які в цілому можна кваліфікувати як підвищення рівня її активованості.
1. При розгляді структурно-функціональних особливостей надмірно вираженого нервово-психічного напруження (напруження 3 ступеня) звертає на себе увагу те, що для нього типові дезорганізація психічної діяльності, суттєві відхилення в психомоториці, глибокі зрушення в нейродинамічних характеристиках і яскраво проявлене почуття загального фізичного та психоторики На перший план виступають скарги на порушення діяльності соматичних органів. Психічні порушення, що також мають місце, залишаються ніби на другому плані, маскуються соматичними скаргами, з яких найбільш частими є скарги на порушення з боку серцево-судинної системи, органів дихання і виділеної системи і лише потім йдуть скарги на порушення в психомоториці і на зниження здібностей до продуктивної розумової діяльності. Почуття фізичного дискомфорту супроводжується негативним емоційним фоном, падінням настрою, відчуттями тривоги, занепокоєння, гострим очікуванням невдачі, провалу та інших неприємних наслідків екстремальної ситуації. Хоча випробовувані з напругою 3 ступеня намагалися підкреслити, що у них є насамперед соматичні порушення, найбільш виражені зрушення у них спостерігаються з боку психічної діяльності. До цих порушень належать погіршення уваги, розумової працездатності, кмітливості, помехостійкості, настрої, емоційної стійкості, координації рухів, зневіра в можливість власними силами подолати труднощі і звідси невіра в успіх тощо. При 3 ступені НПН виявляються чіткі ознаки порушень у психічній сфері:
особливо значно знижується обсяг уваги, його стійкість і здатність до концентрації, здатність до перемикання уваги;
· суттєво знижуються продуктивність короткочасної пам'яті і здатність до довготривалого вербального збереження;
виявляються яскраво виражені негативні зрушення і в такій характеристиці оперативного мислення, як здатність до вирішення логічних завдань;
· страждає координація діяльності.
В.Л. Марищук із співавторами класифікує напруженість за двома ознаками: 1) характеру порушень у діяльності та 2) силі, стійкості цих порушень. За першою ознакою розрізняються такі форми напруженості, як гальмівна, імпульсивна і генералізована.
Гальмівна форма характеризується уповільненим виконанням інтелектуальних операцій, особливо страждає перемикання уваги, ускладнюється формування нових навичок і переробка старих, погіршується здатність виконувати звичні дії в нових умовах та ін.
Імпульсивна форма напруженості виражається переважно в збільшенні кількості помилкових дій при збереженні або навіть збільшенні темпу роботи. У цьому випадку характерними є схильність до малоосмислених, імпульсивних дій, помилки в диференціюванні сигналів, що надходять, забування інструкцій (навіть найпростіших), невиправданий поспіх, метушливість та ін. Такі прояви особливо характерні для осіб з недостатньо сформованими професійними навичками.
Генералізована форма напруженості характеризується сильним збудженням, різким погіршенням виконання, руховою дискоординацією, одночасним зниженням темпу роботи і наростанням помилок, що в кінцевому рахунку призводить до повного зриву діяльності. Особи, схильні до такої форми напруженості, відчувають нерідко почуття байдужості, приреченості та депресії.
Що стосується форми напруженості за ознакою сили і стійкості порушень, то вона, на думку авторів, буває трьох видів: 1) незначна, швидко зникає; 2) тривала та помітно позначається на процесах діяльності; 3) тривала, різко виражена, практично не зникає, незважаючи на профілактичні заходи.